Сіроманці разом з юнацтвом та новацтвом 23-24 лютого відвідали фестиваль пластової творчості “День пластуна: Роби неможливе”. Приємно, що цього року протягом двох днів можна було зустріти багато Сіроманців: Дмитра Колесника, Борислава Ларіна, Дмитра Осипчука, Ігора Лозбякова, Руслана Рябокіня, Назара Кудлика, Павла Лабінського, Євгена Матвіїва, Володимира Процюка, Тараса Щепаняка, Віталія Яцишина.
Кожен діставався до Погулянки своїм шляхом. До прикладу, шлях Степової зграї: за день до від’їзду (21 лютого) Руслан дізнався, що Дмитро Колесник їде з Києва тим же потягом. Відправившись з вокзалу (22 лютого), стало зрозуміло, що Дмитро не просто в одному потязі, а у сусідньому вагоні. Після “нічної тиші” відбулося солодке частування з нагоди дня народження голови КПС та Роберта Байдена Пауела. Вранці, вже на пероні Львова Дмитро К. отримав повідомлення, що в “залі очікування” його чекає Борислав – це було несподіванкою для всіх.
Фестиваль було відкрито перерізанням червоної стрічки комендантом та відео-привітанням Начального Пластун Любомира Романківа, СМ та мотиваційним роликом “Роби неможливе”. Також відео звернення було від мандрівника світом, пластуном Ігорем Карабіном, ВБ.
Активно брали участь у фестивалі новацтво та юнацтво Сіроманців, зокрема курінь ч. 15 ім. П. Полуботка (зв’язковий Вовк Павло Лабінський) та підготовчий курінь ім. В. Великого (зв’язковий Гостровух Дмитро Осипчук). Для куреня ім. В. Великого це був перший вихід “назовні”, і відразу на “крайовий”.
Щоб, Велике Плем’я Сіроманців отримало “фото-обличчя” тих, хто був на заході, Гостровух Руслан влаштував “фото-полювання” – кожного, кого він зустрічав з Сіроманців протягом двох днів, фотографував.
Два дні промайнули дуже швидко, кожен зміг не тільки подивитись на інший, а й показати себе в різних конкурсах та змагах. Поміж тим, діти побачили (хто вперше, а хто ще раз) центр міста, зокрема музей зброї “Арсенал”, “Криївку”, Львівську майстерню Шоколаду та багато іншого.
Після вечірки, всі роз’їхалися по своїх домівках сповнені вражень та переживань, з надією в наступному році показати себе ще краще.
Руслан Рябокінь
