Кожного року станиця м. Сокаль планує виїзні акції, мандрівки, оскільки до станиці входить декілька осередків, то діти мають змогу побувати у різних куточках Сокальського району. Цього року всі сокальські пластуни зібралися у мальовничому селі Куличків. Також були запрошені пластуни з м. Червонограда. Цьогорічна міжстанична акція проходила під гаслом «Скарби нашої нації».
У кожної нації свої цінності, надбання, та наша держава дуже багата на духовні скарби, які ми повинні цінити. Найбільший та найцінніший скарб – це наша християнська віра, яку ми повинні зберігати та дотримуватися. На знак цього, що ми добрі християни свято пластуни розпочали з молитви, а саме зі Святої Літургії, яку відслужив отець Іван Копровський, настоятель місцевого храму.
Не можна не згадати про ще один скарб – це наша історія, а саме вагома сторінка державності – козацтво. Зараз багато людей – відчайдухів хочуть відродити добрі козацькі традиції і, напевно тому на наших теренах є Українське Реєстрове Козацтво, члени якого були запрошені на пластову акцію. Багато привітань та подарунків отримали від наших гостей, за що ми їм дуже вдячні. Справжня козацька гармата стріляла з такою великою потужністю, що можна було відчути хвилю від сили звуку. Також на свято завітав голова Великомостівської міської ради Ярослав Ройко, який звернувся до всіх з вітальним словом.
Для новацтва старшина підготувала теренову гру, де діти повинні були «прочитати» карту і віднайти скарб, який за легендою залишив сам Богдан Хмельницький. Вони всі справилися із завданням та відкопали «Послання нащадкам».
Юнаки і юначки мали змогу вправлятися на активітетах. Старалися влучно стріляти, вправно їздити верхи на конях. Говорили про безпеку у природі та робили на згадку пластовий герб на мистецькій ділянці.
Особливу підтримку та козацький дух пластуни відчули коли з польової кухні доносився приємний запах кулішу та рибної юшки. Смачним козацьким обідом пригощали всіх.
Свято продовжилося на традиційні пластові ватрі, де під тріск від вогню співали українських пісень. Можливо в ті хвилини хтось собі згадував таборове літо,а хтось шкодував, що так швидко закінчився день.
Всі з гарним настроєм наприкінці дня роз’їхалися додому, і, мабуть, невелике село Куличків надовго запам’ятає цю історичну подію.
