8-9 грудня, незважаючи, на холодну погоду та сильний снігопад, вже о 18.00 ми були у теплому приміщенні пластової домівки, що на Сихові. На зустріч завітали вовки та вовчиці з різних міст – Бродів, Рудок, Львова, Миколаєва,Городка.Стіни були прикрашені десятками фотографій з табору, які повертали нас думками у дощові, проте такі незабутні дні табору та доповнювали атмосферу зустрічі.
Поки ми чекали всіх тих, які через вагомі причини не змогли бути від початку зустрічі, мали нагоду побавитись різні ігри та позгадувати цікаві таборові моменти. Було дуже цікаво слухати розповіді, оскільки зібрались представники різних поколінь ВШ, і кожен ділився чимось особливим і душевним. Ну і не обійшлось без жартів – їх як завжди було багато :-)!
Близько 21.00 ми розпочали наш вогник. За цей вечір, ми ніби повернулись у той час, коли сиділи біля величезної справжної ватри біля могутніх скель Тустані, і співали : « Якби знали ви, як люблю я вас, Школи Вовчої вечори». А майже опівночі нас очікував приємний сюрприз від Івана Сприня та Славка Масяка, які приєднались до нашого вогнику,співаючи нам цю ж пісню по телефону :-). Учасники кожної ВШ замовляли різні пісні, які їм асоціювались з особливими історіями саме їхньої Вовчої Школи. Наприкінці ватри Софія Гарбузюк зачитала листа від коменданта ВШ 2006, 2007, 2009, 2012 Юрка Леськіва, який звернувся до нас з корисними настановами та теплими словами.
Та вечір добігав до кінця, і щоб не дуже турбувати сусідів, нам прийшлось повертатись до реальності, а точніше, до цивілізації. Подивившись досить смішний фільм, і половину ще одного, ми вирішили, що таки треба йти спати, щоб зберегти сили для наступного дня – когось попереду чекала сауна, когось – репетитори, когось – дорога додому, ну і ранішнє спонтанне катання на санках вперше за цю зиму.
Дякуємо всім, хто приїхав і провів ці вихідні у теплій родинній компанії ВШ і всім, хто був поруч морально, незважаючи на відстань! Зимовий ВовкоВий залишився позаду, але попереду у нас ще багато зустрічей, таборів та безліч нових позитивних вражень. Пам’ятаймо, що “ВШ…це історія,яка народжується стільки разів,скільки ти сам цього захочеш…”, і цього разу вона народилась у наших серцях знову 🙂
Іра Буртик
