19-21 лютого, в часі ХІІ Крайового пластового з’їзду, що відбувався у Києві, Українська стежа «Сіроманців» провела дочасну Раду. Її необхідність була зумовлена тим, що для нагального вирішення назбиралося майже два десятки різноманітних питань.
Зустріч у столиці викликала серед членів куреня неабиякий інтерес, про що засвідчила присутність. Шістнадцять учасників Ради – це найбільше число з часу створення Української стежі. З Підкарпатської зграї прибули Євген Матвіїв, Олександр Терлецький, Іван Спринь, Павло Лабінський, Петро Борис, Мар’ян Винар та Юрій Леськів; зі Степової – Сергій Летенко, Борислав Ларін, Дмитро Колесник, Юрко Задерака, Роман Бдайцієв та Андрій Гарбузюк; з Подільської – Сергій Юзик. Приємним моментом для усіх стала участь у Раді ст. пл. Ігоря Горківа з Польщі. Хоч і не був учасником Сіроманської зустрічі Володимир Федорак – єдиний представник Карпатської зграї, все ж і він мав гарну нагоду коротко поспілкуватися з побратимами. Друг Володимир став учасником з’їзду лише в перший його день. У передобідньому засіданні він звітував як член уступаючого проводу.
Сіроманська Рада тривала впродовж усіх трьох днів і заходи поєднувала з роботою КПЗ’їзду. У п’ятницю, 19 лютого, побратими дискутували і приймали рішення від 22 год. і аж до 3 год. ночі. Спершу відбулися урочисті моменти. Дійсними членами куреня стали іменовані на ступінь Вовків Сергій Летенко та Іван Спринь. Право носити Сіроманські капелюхи і великі курінні відзнаки здобули іменовані на Куцохвостих Петро Борис та Дмитро Колесник. Гостровухом іменовано Романа Бдайцієва, який по декількох роках повернувся у Сіроманське коло. Ступінь Вовченяти здобули Андрій Гарбузюк та наш новий побратим з Польщі Ігор Горків. Також, друзі обмінялися презентами і привітали пл. сен. Сергія Летенка з врученням йому Ордена св. Юрія в бронзі за довголітню і плідну діяльність в Уладі старших пластунів.
А далі – праця: обмін думками і прийняття рішень. Ми обговорили справу укрупнення зграй і можливу реорганізацію деяких з них. Наразі, залишилися при дотеперішній схемі. Однак рекомендовано Подільській зграї наростити «м’язи».
Ми обговорили зміни до Племінного Статуту. Внесено деякі виправлення і пропозиції. Вирішено подати цей проект документа на розгляд Вовкам Метрополії та Української стеж для остаточного прийняття рішення. Також, ми говорили і про Вишкіл зимового рятівництва. Вирішено провести його на Івано-Франківщині 6-7 березня. Організаційні моменти полагоджуватиме пл. сен. Володимир Федорак.
Ще одним цікавим і важливим стало рішення про пошиття Племінного прапора. Ідея – доволі вчасна. Адже до 100-ліття Пласту можна встигнути і виготовити стяг, і освятити його. Йшлося в часі Ради й про справу комунікації. Відтепер сайт «Сіроманців» мав би стати ще цікавішим, вісник «Аву-у-у» – ще привабливішим, а журнал «ТАМ-ТАМ» – просто відновленим. За це дбатимуть усі члени куреня, а найбільше, відповідно, Іван Спринь, Юрій Леськів та Роман Бдайцієв. Говорили ми й про стратегію розвитку куреня. Друг Сергій Летенко обіцяв у найближчому часі відновити зініційовану ним справу.
Було питання у порядку денному й про курінну символіку. Побратими заслухали інформацію про виготовлення малих відзнак «Сіроманців», курінні камізельки та пошиття і освячення хустин. Інформацію взяли до відома. Разом з тим, вирішили ввести нову відзнаку на капелюх – едельвейс (у пам’ять про Патрона куреня Андрія Гарасевича). Відбулася дискусія з приводу декількох інших питань. Перший день Ради завершився прийняттям рішення про проведення чергової Стежової Ради на г. Сокіл у серпні цього року. Таку пропозицію підтримано одноголосно.
Наступний день для членів зустрічі став більше відпочинковим. Ми дружно готували вечірку для учасників З’їзду із назвою «Сіроманський вогник». Позаяк здійсненню цього проекту передувала двотижнева підготовка, імпреза видалася на слава. Почесні гості брати Капранови, пісні у виконанні бардів і велике дружнє коло пластових друзів дарували кожному багато позитивних емоцій. По завершенні вогника Сіроманці ще довго співали пісень під супровід гітари вже у вужчому колі.
21 лютого – останній день і З’їзду, і Стежової Ради. Ми підсумували усе, що вдалося зробити і прощальними потисками рук засвідчили: київська Рада спричинилася до того, що Сіроманське коло стало ширшим, дружнішим і ще більше натхненнішим для звершення подальших пластових і курінних справ.
Більше фото можна подивитись тут!