Ювілейне двадцяте Свято Весни Тернопільської округи відбулось 18-20 травня в мальовничому куточку на кордоні Галичини і Волині – неподалік с.Дітківці, що на Зборівщині, улюбленому місці таборування пластунів округи.
У традиційній зустрічі взяли участь понад чотири десятки новаків, майже сотня юнацтва і три десятки старших пластунів і пластунок Тернопільської та Львівської округ. СВ відвідали начальник управління у справах сім’ї та молоді Тернопільської облдержадміністрації п.Наталя Найчук та національний секретар НОСУ п. Ярослава Колобова, представники органів влади Зборівського району. Комендантом СВ був Вовк С. Юзик, СМ, допомагали йому також Гостровухи В. Посівнич і Ю. Курило.
Цьогорічне СВ мало всі шанси не відбутись. І проводу округи прийшлось докласти чимало зусиль, щоб подолати всі ті проблеми і перепони, що раз-пораз ставали перед нами. Три рази довелось змінити місце проведення, щоб уникнути сусідства зі збаразькими і тернопільськими туристами, перенести на тиждень час проведення, бо ж у школах відбувались випускні святкування, полагодити всі формальності із владою, санстанцією, лісництвами, еменесівцями, тощо. Здавалось, все, їдемо! Аж тут погода почала коверзувати – і майже весь тиждень дощ лив як з відра. Тож у четвер майже до вечора питання відміни чи перенесення часу проведення СВ було зовсім не риторичним, навіть не зважаючи на обнадійливі інтернет-прогнози.
Але погожий сонячний ранок п’ятниці зруйнував весь песимізм і перестороги. Вже від восьмої години ранку в домівку почали збігатись юнаки. Невдовзі бус, який мав вивезти загальнотаборове спорядження був наповнений ущерть і вирушив до місця табору, за ним – квартир’єри-сіроманці, а юнацтво – на автовокзал.
Вже за годину узлісся біля Дітковець сповнилося веселим гамором. Квартир’єрам не довелось самим зводити табір – на допомогу їм прийшли юнаки зі Зборова та 13 і 29 тернопільських куренів. До 17.00 (відкриття СВ) табір був розгорнутий, а гостей зустрічала брама. До пізнього вечора прибувало ще юнацтво (дехто після екзаменів, а кого відпустили батьки, зважаючи на гарну погоду), розбудовувалися курінні підтабори (будувати було не складно, бо кожен курінь у сховку в лісі залишив колоди і стовпи з минулого року), в’язалися столи, брами, щогли, лятрини… І так аж до ватри, темою якої був «пластовий черевик».
Ранок розбудив учасників голосним пташиним співом. Після руханки, відкриття і сніданку – зразу в бій. Тереновий змаг, який складався з трьох етапів, розігнав юнацтво по лісу. Перший етап – смуга перешкод. Щоб її успішно подолати юнацтву довелось і пройти зарослим кущами досить глибоким потоком, і переповзти по-пластунськи болото, і прокласти собі шлях через нього колодами, а також зробити місток, перекинувши колоду через потік, вживаючи линву. На другому етапі – лисячий біг, а на третьому команди змагались в тімбілдінгу, туртехніці, стрільбі, переправах і ще масі цікавих точок.
А після обіду – активітети. Кожен юнак чи команда могли собі вибрати один з понад десяти (або ж перейти всі) видів:
– Лицарські бої (реконструкція);
– Стрільба з лука;
– Стрільба з арбалета;
– Вогняне шоу;
– Сигналізація;
– Стрільба з пневматичних пістолетів та гвинтівок;
– Плавання на катамарані;
– Виготовлення авіамоделей;
– «Ловці снів»;
– Піонірка;
– Впоряд з пластовими палицями.
Поряд з юнацтвом свої змаги і активітети мало і новацтво.
Після п’ятої години – спортивні змаги. Юнацькі команди змагались між собою у таких видах:
– Футбол;
– Регбі;
– Волейбол;
– «Шкарпетковий бій».
А ще на ставку можна було поплавати, покататись на катамарані, повболівати за свою команду, (чи команду старшопластунів), або просто помилуватися красою довкілля, поспостерігати за лелеками і чаплями. Змаги настільки всіх захопили, що якби не свисток бунчужного, то забавлялись би до самої ночі.
Друга ватра була особливою. І не тому, що в її часі відбулись іменування, відзначення, заприсяження не лише юнацтва, а й пластуна сеніора (станичного Збаража – пл.сен. Євгена Перчишина), а тому що готували і переводили її … старшопластуни. Отож юнацтво мало гарну нагоду отримати гарний урок, як організувати для себе чудову забаву з піснями, імпрезками, іграми, скетчами, сюрпризами і навіть … цукерками (які привезла напередодні п. Наталя Найчук). А старшопластуни (та й сеніори також) були раді нагоді побути деякий час «в шкурі» юнацтва, радіючи, граючись, співаючи і навіть танцюючи і вересканячи разом з усіма.
Нічна стійка тої ночі пильно слідкувала за підтабором проводу – юнацтво чекало на алярм. Але старшопластуни тихенько співали собі біля вогника, згадували про якісь цікаві події на таборах і зрідка «виловлювали шпигунів», які намагались непомітно підкрастися до них. Вже і друга ночі. Ні, таки алярму не буде, – вирішили стійкові і розійшлися по своїх підтаборах.
Але раптом: «Аляррррррм!!!!!». Заспане юнацтво (дехто прикидаючись сплячим) поволі сповзається на збірку.
Дружний натовп тихенько обступає намет зв’язкового 29 куреня юнаків – ст.пл. Ромка Задорожнього, який спить собі посапуючи, і враз голосно починає співати «Многая літа!» (бо ж у нього і справді вже настав день народження), ще мить і десятки юнацьких рук підкидають заспаного і заскоченого таким несподіваним вітанням іменинника високо вгору…
Повертаємось на площу збірок. Команди отримують завдання розшифрувати повідомлення, яке буде передано морзеткою. Першуни можуть повернутись до наметів, решта – матиме додаткове завдання… За годину на таборі знову настає тиша.
Ранок будить таборовиків безхмарним небом, неймовірним співом птахів і дзенькотом бідонів і каністр. Це п.Андрій привіз воду для приготування сніданку.
Відкриття дня і відразу ж – Служба Божа, для якої ще звечора юнацтво з допомогою старшопластунів-сіроманців приготувало польову піонірську капличку з престолом і жертовником. Цьогоріч Літургію для таборовиків відправили отці Орест Павліський, голова митрополичої комісії у справах молоді та Михайло Забанджала, капелан Козівської станиці. Спільна молитва, спів юнацтва, проникливі слова отців надовго запам’ятаються юнацтву.
Після сніданку – завершальна теренова гра. Останні зусилля, додаткові бали до заліку. І ось вже свисток бунчужного скликає таборовиків на збірку закриття СВ. Грамоти для переможців у точкуванні і подяки організаторам. Комендант поіменно називає всіх, чиїми зусиллями, ідеями, наполегливістю і фантазією була наповнена програма Свята Весни – 2012. А це направду чудова старшопластунська команда, складена з представників куренів «Ордену Залізної Остроги», «Ордену Хрестоносців», «Плем’я Сіроманців», «Степових Відьом», «Чоти крилатих», «Рутеній», «Червоних маків», «Могікан», «Передових».
Загальне фото на згадку…
Курені згортають підтабори і поступово роз’їжджаються. Спорожніла галявина, де ще півгодини тому вуликами гуділи курінні підтабори. Комендант ще раз обходить терен табору, заглядаючи у всі закутки. Він задоволений, бо погода була чудова, і програма переведена, і юнацтво задоволене повертається домів, і терен залишено абсолютно чистим. Жодного фантика чи папірця. Що ж, наступного разу не соромно буде повернутись сюди.
Все. СВ-2012 завершено… Комендант сідає в авто, щільно напаковане таборовим спорядженням – на Тернопіль.
Вовк С. Юзик, СМ
