11 – 16 червня 2012 року, на Старосамбірщині, в культовому пластовому урочищі Левурда, відбувся виховно-вишкільний табір «Шляхом повстанським ідемо» 81-го куреня ім о. С. Онишкевича зі Станиці Рудки.
Табір зібрав в Карпатах 20 друзів, які хоч і належать до різних вікових категорій, але однаково вірні Пластовим ідеалам. Початок табору видався складним, тому що постійно падав дощ, але ця примха природи не зменшила запалу учасників. Завдяки якісній передтаборовій роботі проводу, на випадок будь-якої погоди час завжди використовувався активно і раціонально.
Особливу роль в організації і якісному проведені табору відіграв комендант ст. пл. В.Спринь, ЧК та заступник коменданта з програми Куцохвостий Я. Масяк, СМ. Дорадчу роль виконував зв’язковий 81-го куреня Вовк Іван Спринь, СМ. Вагомий внесок в проведення табору зробили і рудківські Сіроманці – Гостровухи Ю. Курило та В. Посівнич (останній, до слова, ще перед курінним табором допомагав Станиці Старий Самбір з їхнім станичним табором «Автостоп»).
Юнаки на таборі мали можливість брати участь в різноманітних гутірках та здавати вмілості. Крім загальнопластових, був цикл гутірок присвячених історії та ідеології Української Повстанської Армії. В нашому юнацькому курені є багато спортовців, тому провід доклав зусиль, щоб за допомогою супутникової антени забезпечити трансляцію ЄВРО-2012. Саме так на Левурді, далеко від цивілізації, була організована перша пластова «фан-зона».
Окрім перегляду матчів, було ще кілька інновацій: юнаки збудували на березі річки душову кабіну, водопостачання якої забезпечувалось із спорудженої 4-метрової водонапірної башти, яка вміщала 500 літрів води. Також спорудили на річці дамбу, яка служила з одного боку водозабором для водонапірної башти, а з іншого – дала можливість накопичити достатній об’єм води для запуску міні гідроелектростанції . Міні ГЕС хоч і мала невелику потужність, близько 5-6 Вт (світяться дві лампи від ліхтарика), але це був пробний проект, який з огляду на зростаючу актуальність альтернативної енергетики буде і надалі розвиватись куренем.
Підводячи підсумки, я для себе зрозумів, що Пласт в цілому буде зростати і міцніти тільки тоді, коли він буде цікавий і актуальний самим пластунам, коли ціллю акцій і таборів не буде просте виконання річного плану праці, а особистий розвиток творчого потенціалу кожного пластуна.
Табір закінчився і ми роз’їхались по домівках, проте відчуття пластового побратимства лише укріпло. Табір досягнув своєї найвищої цілі – кожен зміг реалізувати себе і почерпнути щось нове.
Писар Української Стежі
Куцохвостий Я. Масяк, СМ
