Краще раз побачити, ніж багато разів почути!
Цьогоріч виповнилося 100 років з часу cтворення Пласту. Отож ця популярна і найстарша на даний час в Україні молодіжна організація провела низку цікавих заходів: проекти для громади, табори, багаточисельну Ювілейну міжкрайову пластову зустріч.
Відомий Пласт і видавничою діяльністю. З нагоди 100-ліття Пласту – українського варіанту скаутингу – побачило світ поважне видання – альманах. Його редактором став наш колега за фахом – член Національної спілки журналістів України Юрій Леськів. З ним і розмовляю.
– Пане Юрію, знаю, що Ви упорядкували не одне пластове видання: співаники “Джерело”, пісенники ювілейних міжкрайових зустрічей 2002 та 2012 років, книжку учасника ЮМПЗ-2012 “Іскри дружби”, багато дописуєте до пластової періодики. А як сталося, що Вам доручили редагувати таке поважне історичне видання, як столітня історія Пласту?
– “Альманах 100-ліття Пласту” і справді можна вважати одним з варіантів історії організації. Тепер професор Йоркського університету Орест Субтельний завершує роботу над ґрунтовним виданням – “Історією Пласту”, яке побачить світ англійською. Мені випала честь співпрацювати з цим відомим науковцем. Готував для нього матеріал про відновлення Пласту в Україні. Про це вже було відомо під час 17 Зборів Конференції Українських Пластових Організацій, які проходили на початку листопада 2009 року в Торонто, де я брав участь. Саме на цьому поважному форумі і прийнято рішення про створення альманаху. Голова редакційної комісії та знана пластунка Ярослава Рубель запропонувала мені стати головним редактором нового видання, знаючи про співпрацю з відомим науковцем з Канади. Чому так? Після створення книжки, дозволю собі зробити висновок, що і справді її головним редактором мав би бути або історик, або журналіст. Адже висвітлення історії організації у форматі альманаху має свою специфіку.
– Будь ласка, детальніше…
– Зі сторінок цього видання у публікаціях до читача промовляють засновник Пласту д-р Олександр Тисовський, інші визначні діячі, пластуни різних періодів, цитовано маловідомі чи наразі невідомі архівні джерела. З підібраних світлин (а їх надзвичайно багато) на читача споглядають юні та старші за віком пластуни з різних часових відтинків та багатьох країн. Все це дозволяє передати не лише інформацію про 100-літню діяльність організації в Україні та світі, але й пластовий дух, що є найважливішим. Таким чином, після виходу у світ, видання повноцінно виконає своє призначення. А систематизація і опрацювання матеріалу для саме такої книжки – близьке як для історика, так і журналіста.
– Хто ще долучився до створення альманаху?
– Передовсім, це пл. сен. Ярослава Рубель з Нью-Йорка. Вона не лише очолила редакційну комісію, але й стала автором ідеї. Щоправда, три роки тому в Канаді йшлося про менше за обсягом видання, а в кінцевому варіанті вийшло 888-сторінкове. З цього приводу під час презентацій альманаху піджартовую, якщо брати до уваги деякі версії значення цифри 8, маю на увазі – безконечність, то 888 сторінок альманаху – це не випадковість, а тричі безконечність. Цим даю зрозуміти, що після першого століття пластунам стелиться дуже довга і славна подальша історія.
Коли редакційна комісія, а також Головна Пластова Булава переглянули закінчений варіант книжки – зробили висновок, що видавати потрібно саме у такому вигляді, без скорочень, бо розділи є взаємодоповнюючими і творять повноцінну розповідь про історію організації.
– Як мовиться, видання справляє враження: відмінна поліграфія, цікаві тексти. А вага його сягає близько трьох кілограмів, отож, чим не привід для книги рекордів Гіннеса! Ще й долучилися до праці над ним представники дев’яти країн світу, в яких поширений Пласт…
– Великий внесок у появу книги зробив пл. сен. Мирон Баб’юк зі США як видавець. Альманах видрукувано у повноколірному варіанті, на дуже якісному крейдяному папері, частково у твердій та у м’якій обкладинках. Багато попрацювала львів’янка Ольга Свідзинська як літературний редактор. Текст книги – на основі Правописного словника за редакцією Г.Голоскевича, і це тому, що значну частину тиражу альманаху поширено в українській громаді країн діаспори на трьох континентах. На даний час згаданий правопис там використовується більше.
Добряче попрацювали секретар редакційної комісії Богданна Блаженко-Титла (теж зі США), Тарас Зень з Івано-Франківська і Олена Зень з Києва, які стали авторами гарного мистецького оформлення книги, львів’янин В’ячеслав Стебницький як консультант і помічник у пошуку світлин.
Текстовий і фотоматеріал надали Начальний Пластун д-р Любомир Романків, члени Головного і крайових проводів Пласту різних каденцій зі США, Канади, Австралії, Аргентини, Німеччини, Англії, Польщі та Словаччини, члени куренів, які активно працюють в Україні та за кордоном, приятелі Пласту, науковці.
– Ви згадали про презентації. Скажіть, будь ласка, як пройшли перші і де заплановані наступні?
– Вперше цьогоріч альманах презентували учасникам міжнародної історичної наукової конференції, яка відбулася у Львові, у конференц-залі Українського Католицького Університету, у переддень річниці Незалежності України. Рівень організації цього заходу та доповідачі були направду дуже поважними – проф. Орест Субтельний, академік Ігор Юхновський, проф. Богдан Гаврилишин, провідний діяч у галузі церковної історії, єпископ Борис Ґудзяк… Під час презентації альманах у дарунок отримав кожен з них.
Наступну презентацію провели в Нью-Йорку голова та члени редакційної комісії зі США. Там теж звучали схвальні відгуки. Видрукувано рецензію у найстаршій газеті діаспори на американському континенті “Свободі”.
Заплановані презентації як окремі заходи у Львові, Києві, Дрогобичі, можливо – у Тернополі.
– Днями з Інтернет-сторінок довідалася, що Ви вже презентували альманах у столиці…
– Так, презентація відбулася минулої суботи у Києві, де мене запросили на Всеукраїнську науково-практичну конференцію “100 років українського скаутингу: історія та перспективи розвитку”. Серед інших доповідачів участь у заході взяв доктор історичних наук, професор Юрій Кудряшов (Росія), який, власне, і досліджує історію російського скаутингу. Подарований екземпляр альманаху справив на науковця з сусідньої країни приємне враження. Він не сподівався, що український скаутинг має таку багату історію, а відтепер ще й “Альманах 100-ліття Пласту” – видання на 200 сторінок більше за обсягом від нещодавно видрукуваної історії російського скаутингу.
– І насамкінець. Спостерігаємо за Вашою доволі жвавою працею на посаді заступника міського голови. Цікаво, як Ви віднайшли час для редагування такої великої за обсягом і змістовим навантаженням книги?
– Не у робочий час писав – це точно. Змушений був “збільшити” тривалість доби на годину (посміхнувся). Якщо вільний час використовувати ефективно, можна встигнути зробити багато корисного. Цього вчить Пласт, і це – лише один бік медалі. А другий – для роботи над альманахом віддав усі вільні години та хвилини протягом двох з половиною років. Дуже часто доводилося працювати допізна. Адже якщо пообіцяв – треба виконати. Ну, і правильно та повноцінно передати інформацію про історію організації, її дух – доволі відповідальне і не з легких завдання.
– Дякую за розмову і вітаю з появою книги, якої справді завартувала ця відома громадська організація.
Оксана СТОРОЖ.
Газета «Новини Самбора», 16 листопада 2012 р., ч. 87 (1202), стор. 1, 4.
