Новацький табір – це час радості, багато дитячого сміху, ігор й різного роду майстерок. А також, невиспаний провід із «мішками» під очима із «крикливим» бунчужним. Тим самим «крикливим» і воднораз життєрадісним бунчужним для старшого новацтва був Бучацький Сіроманець пл.сен.пр.о.Елевтерій Геншляк. Активно допомагали табору Сіроманці В. Зазуля і С. Юзик, СМ.
Цього року Бучацькі новаки, рої Леви і Кошенята, взяли участь у цьому таборі із своїми про виховниками ст.пл.прих. Оксаною Білявською і пл.учас. Оксаною Птиць.
Табір розпочався 2 червня поїздом до села Скоморохи ДОК «Лісовий», де зустріли їх холодне від сирості приміщення і «зла» тітонька-адміністратор із постійним невдоволеним лицем.
І от розпочалася історія Табору – Подорож у Чоколяндію на фабрику Віллі Вонки. Новацтво на вечірньому вогнику представило свої чоколядові рої: Іриски, Снікерси, Баунті, Мармеладні цукерки, Бакети і т.д.. Вогник провадили пл.учас. Настя Юзик і пл.сен.пр.о. Елевтерій, якого лагідно називали – братчик Ведмедик. Більшості вогники були ройові, але і були під табірні і таборові. Не обійшлося й без індійського весілля на український лад, різними піснями і переспівами.
Майстерки були просто чудові і захоплюючі, а особливо: лялька-мотанка, розмальовування ангелика, майстрування рухомої мавпочки, ліхтарика і т.д.. Діти отримали масу захоплення і задоволення. Строгий і воднораз веселий братчик Ведмідь провадив пластовий впоряд для старшого новацтва. Його ранковий «рик» ТАБІР! ВСТАВАННЯ! розносився комплексом кімнат, що будив не тільки новаків, але відпочиваючих, які проживали у цьому корпусі. Які на протязі тижня призвичаїлися до новацького розпорядку дня, що просиналися задовго до «рику» Бунчика.
А який табір без недільної Святої Літургії, яку служив Сіроманець пл.сен.пр.о.Елевтерій Геншляк, ЧСВВ, на змайстрованому Престолі напроти фігури Пресвятої Богородиці. Але в одній із неділь Свята Літургія відправлялася на маленькі мандрівці при джерелі поблизу т.зв.«ближніх водоспадів».
«Час рікою сплива…», як співається у нашій українській пісні, так само і табір наш добіг до кінця. Діти раділи, що повертаються додому, а виховними теж раділи, що той табір закінчився і вони своїх «спиногризів» не побачать, аж до вересня. Комусь радісно, а комусь сумно, що час дружби, нових знайомств, жартів і сміху, а також північних посиденьок за горнятком чаєм і намащеним файним паштетом хліб, вже закінчився. Бо в дома так не смакує хліб із маслом як на таборі!
Гостровух Е. Геншляк
“Братчик Ведмідь”
