12 днів сміху, сонця, емоцій, 12 днів природи, скель і пригод. Тому сказати, що “Вовча школа крутий табір – це нічого не сказати”, як жартували учасники.
Вовча школа – це легенда, що оживає. Щораз по-новому, щораз в інших лицях, проте з незмінною атмосферою, в якій кожен відчуває себе частинкою великого дружнього кола. Заняття на скелях, астрономія, змаги та ночівля в шелестах, співи, ватри, іменування – це все калейдоскоп подій, який може й забутися з часом, але жодним чином не забудуться ті емоції, які вони викликали.
Описати Вовчу школу кількома словами – надто мало, описати на кількох сторінках – це затушувати за словами всі емоції. Найкраще передати атмосферу можуть ті, хто це все пережив, в кого слова йдуть з самого серця – просто так, не для новини, не для ефіру і не тому, що треба, а тому, що хочеться писати, ділитися і розповідати.
Найкраще про табір розкажуть відгуки його учасників:
Ніколи не забуду. Дякую за справжній табір. Буду ревіти ще дуже довго. Перечитувати листи, записи в співанику, слухати Скрімерсів…Читати повністю >
Табір, який об’єднує, легенда, що оживає. Скілько всього ми разом пережили, але нажаль все колись закінчується. Але дух Вовчої Школи вічний.
Зрозуміла, як швидко йде час, тільки в останню ніч, під час іменування вовчицею, цього настільки бажаного моменту…
Мабуть, ревіти буду щоразу, як згадуватиму ці миті, миті на ВШ.
Назавжди зі мною, назавжди в моєму серці. Читати повністю>
От скажіть, де іще на таборі ви побачите душ з гарячою водою, сонячну батарею, телескоп, барометр, польову баню і такий крутий провід?)
А чого варте скелелазіння на скелях Тустані, радість від іменування гостровухами/куцохвостими/вовками, ватри з музичним супроводом гурту “Кудлатий Спринь”, зграйові вогники, веселе будування шелесту та сама ніч, проведена у ньому з такою рідною зграєю, гутірки з ПМД, і імпрезки кожного дня, які розвинули мою уяву настільки, що тепер, здається, я до кожного іменника зможу скласти пісеньку), наші таборові ігри (такі як чіпляння “кліща”, і оця гра з присіданнями, коли тебе хтось покличе…), вічні розходи за браму, Тарасові моралі після закриття, і шелестіння фантиків від цукерок і шоколадок після нічної тиші…
Усе закінчилось так швидко, що в мене не вистачить слів, щоб написати довгий пост про все-все-все. Одні емоції. Дякую ВШ за атмосферу.
Сказати, що це було надзвичайно – нічого не сказати! Читати повністю>
Якщо в моєму житті було щось по-справжньому незабутнє, то це, мабуть, якраз цей табір.
Очікувала багато, а приїхала з ще більшими враженнями. Те, що відбувалось там – справжнісінька легенда, яка знову, вже вкотре оживає.
Тут зародилось щось таке, на що ще не придумали слів, але воно навіки закарбується у наших серцях.
Вдячна всім, хто був і творив ту атмосферу. Дякую, що розпалили з іскорки велике багаття! Читати повністю>
…Ну і звичайно останній алярм і іменування вовками та вовчицями…Чесно почала плакати коли іменували вовчицею і коли нам показали ролик Вовчої Школи. А потім в моєму серці творилось щось дивовижне! Оголошують першунів і зачитують моє ім’я..Сльози лились градом, а на шиї гордо красувався (і красується і зараз) срібний вовк. От вона нагорода за старання!
Було надзвичайно багато хороших, веселих і ліричних моментів котрі навіки залишаться у моїй пам’яті.
Я дякую УСІМ хто запалив іскорку любові до ВШ у моєму серці. Читати повністю>
Перебіг табору можна переглянути в новині пластування:live.
Провід табору висловлює подяку адміністрації заповідника «Тустань» та його директору Василю Рожку.
Більше фотографій можна переглянути на сторінці “ВШ” ВКонтакті та Facebook.
