У будинку Національної спілки письменників України відбувся вечір пам’яті поета Бориса Павлівського, присвячений виходу у світ третього тому його поезій п. н. «Гори, душе моя, зорею», виданого у тернопільському видавництві «Лілея».
Тепла, майже родинна атмосфера вечора була створена поезією і спогадами, а також завдяки чудовим виступам літературознавця Ярослава Гевка, дослідника і упорядника творчості Б.Павлівського, поета Володимира Барни, відповідального секретаря НСПУ, Сергія Юзика, головного редактора видавництва «Лілея», відомих громадських діячів, колишніх політв’язнів Раїси Руденко та Василя Овсієнка.
«Борис Павлівський вже відійшов у вічність. Справа за нами, живими, — зберегти жертовну працю письменника, донести її до тих, хто прийде нам на зміну і візьме на себе тягар відповідальності за долю України», — сказав на вечорі головний редактор «Української літературної газети» Михайло Сидоржевський.
У творчому вечорі взяли участь, а згодом мали можливість ближче познайомитися і поспілкуватися і чотири Сіроманці: Сергій Юзик познайомив наших київських друзів Дмитра Колесника та Руслана Рябоконя з сином поета — Мирославом, першим тернопільським станичним, який став Сіроманцем ще влітку 1992 року і на початку 90-х років був активним пластуном і видавцем. Зауважимо, що С.Юзик є редактором серії поетичних видань Б.Павлівського, CD з електронною версією всіх досі виданих книг поета, автором відеоролика і презентації про його життя і діяльність,
Коротка довідка:
Борис Павлівський — поет, письменник, митець, патріот і відданий син України, багатолітній в’язень ГУЛАГу (шість разів заарештований), член Національної спілки письменників України. Народжений на Сумщині, він розпочинає свій літературний шлях як український радянський письменник (член Всеукраїнської спілки пролетарських письменників) у кінці 20-х років. Про своє страдницьке життя описує у книзі спогадів «І терни, і тюрми». Пройшовши крізь пекло Сибіру, він зберіг людську гідність і вірність християнській моралі у нелюдських умовах сталінського ГУЛАГу, засвідчивши справжній патріотизм. Про це свідчить і поезія (ті твори, які вдалося врятувати).
«Творчість Б. Павлівського — це більше, ніж мистецтво відображення дійсності в словесних образах. Хоча б через те, що ця дійсність проминала в жорстоких умовах лагерного режиму, де велася страшна гра, учасниками якої були кати і жертви…» (Іван Драч) Як зазначає Євген Сверстюк у передмові до книги «Світильник ночі», виданої у 1994 р., після понад шестидесяти п’ятирічної заборони і замовчування творчості поета: «З таким духом, з таким світінням слова як дару Божого, він буде завжди актуальним і цікавим і для сучасників, і в майбутньому». Бо справді, «Істина і Свобода для мене, — пише Борис Павлівський, — Сонце і Життя. Все інше — тьма і вічна смерть».
Відеоролик про життя і творчість поета Бориса Павлівського