Сіроманці таборують
Цього року Сіроманці надзвичайно активно провели таборове літо. Географія таборів, на яких побували наші побратими, є дуже широкою: окрім України, Сіроманці були у проводі таборів в Америці, Німеччині та Польщі. Пропонуємо Вашій увазі розповідь нашого побратима ст. пл. І. Горківа, який виконував обов’язки бунчужного на двох крайових та одному міжкрайовому таборах!
Цього літа, як і попередніми роками, Пласт у Польщі проводив свої літні табори. Ці табори дещо відрізняються від аналогічних акцій в Україні. Перш за все тому, що Пласт у Польщі має дещо інші завдання і виклики, ніж Національна скаутська організція України. У нас Пласт існує, зокрема, задля збереження національної ідентичності українців у Польщі. Українці у Польщі серед усіх національних меншин є групою найбільш розкиданою географічно. Це наслідок військової операції «Вісла», здійсненої 1947 р. польською комуністичною владою супроти своїх громадян українського походження. (Мета – виселити українців з їхніх етнічних земель на територію західної і північної Польщі. 150 тисяч українців, за задумом комуністів, на новому місці поселення де становили меншість мало швидко сполонізуватися і стати полякам).
Пластові табори, окрім зрозумілого виховного фактора, дають змогу українським дітям і молоді, яка живе по різних куточках Польщі, зустрічатися і перебувати в колі українців. Пласт у Польщі є одним з найкращих антиполонізційних щитів. КПС Польщі намагається організувати всі табори на Закерзонні, тобто на землях, з яких 1947 р. виселено наших предків. Цього року на території польської держави пройшли три пластові табори: новацький, юнацький і старшопластунський. Хочу коротко поділитися тим, що відбувалося на кожному з них, а маю на це право, бо брав участь у кожному і в кожному виконував обов’язки бунчужного.
Захисники рідного вогнища
Під такою назвою у днях 16-30 липня у с. Репедь на Лемківщині проходив новацький табір. Учасники табору приїхали з різних куточків Польщі. Дехто з новаків на таборі вперше, а дехто вчетвере кожного ранку і вечора співав «Новацьку пісню». Особливістю таборів організованих комендантом ст. пл. Іриною Борущак-Губ’як є участь дітей у Лемківській ватрі – великому фестивалі, який відбувається кожного року у с. Ждиня неподалік словацького кордону. Для новаків це велике пережиття. Протягом кількох днів під пильним оком хореографа з України підготовляють три танці, які потім представляють публіці Ватри. «Веселий промінчик», бо така назва новацького таборово ансамблю, додатково співає на ждинській сцені кілька пісень, які підготовляє комендант. Виступ на ватрі – це також гарна реклама для Пласту, а діти вже з новацтва звикають до українських заходів. Окрім цього було все, що має бути на новацькому таборі: вмілості, історичні комплекси, вогники, мандрівки і як завжди несподіванки.
Великі лицарські часи
30 липня закінчився новацький, а вже 2 серпня почався юнацький табір. Часу вистачило якраз на те, щоб переїхати з лемківської Репеді у Мриглоди (околиця прикордонного с. Гребенне) і підготувати місце для проведення табору. Мриглоди для пластунів із Закерзоння – місце особливе. Тут знаходиться пластова оселя ім. Івана Подоляка. Але крім оселі, є ще кілька важливих місць: руїни церков, руїни монастиря, братська могила повстанців, кпличка на воді та багато іншого…
Пластова оселя – останніми роками забута і закинута, тож табір «Великі лицарські часи» мав за завдання повернути життя в це місце. Провід спільно з учасниками з 2 по 13 серпня докладав зусиль до відновлення оселі. І хоч багато вже зроблено, справжня робота ще попереду. Повертаючись до табору… Учасники, як і на новацькому таборі, прибули з різних регіонів Польщі. Тема табору охоплювала період княжої доби в Україні. Учасники мали змогу спробувати своїх сил у стрільбі з лука, ліпленні посуду з глини і випаленні його у вогні… Все що заманулося, повчитися середньовічних танців і просто відчути себе лицарями. На таборі відбулася подія для нас дуже особлива – Пластову Присягу склало 4 юнаки.
Усьому приходить кінець. Я ж на завершення свого таборового сезону попав у… Вирій. Вже дургий рік під такою назвою на українських землях у Польщі відбувався міжкрайовий пам’ятко-охоронний історико-краєзнавчий табір-експедиція. Його спільно організують пластуни з України і Польщі, Львівська політехніка і Об’єднання українців у Польщі. Табір об’єднує людей, яким не байдужа українська спадщина у Польщі. Половину табору учасники провели на цвинтарі у с. Жуків (Любачівщина), де чистили, склеювали, викопували з-під землі хрести (деякі з початку ХІХ ст.). Українські цвинтарі на Закерзонні це не лише пам’ятка архітектури, мистецтва, це перш за все доказ про це що на цій території жив колись непольський народ. Друга частина табору це мандрівка. Учасники мали змогу відвідати цікаві місця Надсяння і Лемківщини.
Для мене табір «Вирій» це один із найцінніших проектів Пласту. Він має за завдання долучитися до збереження слідів українського споконвічного життя на території, які зараз знаходяться в межах Польщі. Ознайомлює з українськими землями і проблемами з ними пов’язаними. Він дуже важливий також для пластунів з України, бо, за словами однієї з учасниць, «він повертає нам пам’ять про наше минуле, про українські землі».
Більше фото тут
На завершення.
Табори, які відбуваються на Закерзонні дуже важливі. Це доказ того, що Акція “Вісла” не спрацювала так, як планувалося. Кожен такий табір – це велике пережиття. Навряд чи можливо описати те, що відчуваєш, коли на Рідних Землях піднімається синьо-жовтий прапор, коли забуті церкви і каплиці оживають від співу молоді, коли ідеш стежками по яких ходили сотенні Залізняк і Громенко, коли розумієш, що пісня, яка лунає – це пісня, якої вже ніколи не мало тут бути.
Вовченя І. Горків
Крайовий Комендант УПЮ Польщі