Вовк – один із найкрасивіших звірів наших лісів. Стрункий і могутній, спритний і розумний. Якраз такий він постає у нашій свідомості: унікальний і суперечливий водночас. Його таврують клеймом жорстокого і ненависного ворога людини та всього живого. У той же час, бути названим його ім’ям ніколи не означало бути приниженим. Від його імені створювалися людські прізвиська і прізвища, а в Пласті курені обирали собі назви, пов’язні з цим величним звіром. З його іменем пов’язані численні топоніми. Про нього складають пісні, казки і легенди. Пропонуємо вам познайомитись трохи ближче з вовками та їх життям.

Вовк — хижий ссавець із родини собачих, що добуває їжу самостійно активним пошуком та переслідуванням жертв. Повсюди основу харчування вовків складають копитні тварини: в тундрі — дикі та свійські північні олені; в лісовій зоні — лосі, косулі, дикі свині, свійські вівці, корови, коні; в степу та пустелі — антилопи різних видів та вівці; в горах — дикі та свійські кози.

Міцне тіло з широкими грудьми спирається на високі м’язисті ноги з щільно стиснутими пальцями. Голова прикрашена темними смугами навколо майже повністю білих щік, і світлими плямями над очима. Недовгий хвіст звисає майже прямо. Загальне забарвлення хутра сірувато-бурого кольору. Під час бігу вовк трохи пригинає голову, тому здається сутулим. Вовка, який стоїть і прислухається, гордо піднімаючи голову, здалеку можна прийняти за собаку, але коли він біжить, то не впізнати його неможливо.

Вовк прекрасно озброєний. Великі ікла і потужні щелепи дозволяють йому вбивати навіть таких великих тварин, як лось або кінь. Він легко відриває великі шматки м’яса. Сильні ноги переносять вовка на багато десятків кілометрів за день. Можливості вовка, як мисливця, дуже великі. Варто сказати, що без їжі вовк може обійтися на протязі декількох днів, при цьому сили йому не зраджують…

Спілкуються вовки за допомогою міміки, виразних рухів та поз. Міміка в вовка більш чітка, ніж в собаки, доповнюється постановкою вух і забарвленням морди.

Вовкам притаманні такі якості:

– Вовк справжній мисливець. Крім власної спритності у полюванні використовує допомогу родичів, особливості ландшафту.
– Він благородний і справедливий – за нормальних умов він не буде нападати на противників слабших за себе.
– Він чистий – вовк не харчується падлом.
– Вовк вільний, свободолюбивий та самостійний, в той час як левів дресирують у цирках.
– Він безстрашний – б’ється до перемоги чи смерті.
– Вовк вірний, виховує своїх дітей. У вовків немає перелюбів.

Часто про вовка згадують у фольклорі. У міфах і магічних казках вовк уособлював хоробрість і перемогу. Окрім того, за певних обставин вовк міг стати могутнім захисником безпомічних істот. Загалом у багатьох міфологіях Євразії знаходимо сюжет про виховання родоначальника племені (а іноді і його близнюка) вовчицею. Відомо безліч історій про вовків-прабатьків: римська легенда про капітолійську вовчицю, яка вигодувала Ромула і Рема; давньоіранська – про вовчицю, яка вигодувала Кіра та ін. У степових тюркських народів вовк сприймався як родовий тотем, звідси знамена і штандарти з вовчою головою. Герой – родоначальник, вождь племені чи дружини міг називатися вовком або тим, хто має “голову (тіло) вовка”.

В деяких народів вовк був емблемою війни і виступав в якості атрибута бога війни. Важлива роль приділялася цій тварині в культі Марса у Римі й Одіна у скандинавській міфології. У хетській, іранській, грецькій, германській та інших індоєвропейських традиціях війни для відображення уявлення про вовчу зграю як символ єдиної дружини одягалися у вовчі шкури. Символ вовка пов’язаний з нижнім світом, а в деяких міфологіях він виступає як провідник душ.

У слов’янській народній традиції вовку властива хтонічна символіка, в образі вовка з’являються покійники; у російських магічних казках вовк може доставити героя в інше царство, він має зв’язок із підземними скарбами.

У середньовічній геральдиці про вовка згадують у позитивному значенні: “Вовку властива уважність і обережність, і завдяки цим якостям назву цієї тварини і її образ використовують на гербах”.

Хоча вовк і внесений у Європейський червоний список, охороняється міжнародними Конвенціями – Бернською і СІТЕС, які ратифіковані Україною, на даний час в Україні живе не так вже й багато вовків – усього близько 2000 особин. Для порівняння, в інших європейських країнах, що набагато менші за Україну по площі, живе стільки ж, або навіть більше вовків: в Іспанії – 2000 голів, Румунії – 2500 голів, Греції – 2000 голів. Причому у всіх цих країнах вовк – цілком охоронюваний вид.

Вовк зникає з українських земель, хоча доля цього вільного мешканця дикої природи тісно переплелась з культурою українців та розвитком їх свідомості. Тому ми усіма силами стараємось допомогти вирішити цю і долучаємось до різних ініціатив, які можуть їх вберегти!