Ми цінуємо хороший гумор. Саме тому ми назвали  цей розділ – “Округлі квадрати”, в честь однойменної збірки пластового гумору, яку видали Сіроманці. Тут Ви можете повеселитись разом із нами! 😉

*****

ПЕРША ПОМІЧ В ПЛАСТОВІМ ОДНОСТРОЮ

На одному пластовому таборі бунчужна дістала наказ від командантки перевірити, чи дві нові виховниці добре виголошують свої гутірки. Так складалося, що якраз обидві виховниці говорили в той самий час до двох груп дівчат, недалеко віддалених від себе.

Бунчужна сіла собі посередині і старалася слухати обидві гутірки рівночасно. Одна виховниця говорила про першу поміч, а друга про пластовий однострій. Ось що бунчужна почула:

… на ранню і вечірню молитву усі учасниці цього табору мусять  приходити в повних пластових одностроях. Хочу перше вичислити всі частини пластового однострою, які пізніше поясню, – де і як носити. До однострою належить: беретка, сорочка, краватка…

…дві рольки бандажу, флящинка йодини, вузький і широкий плястер і масть на попечення. Всі ті речі повинні бути спаковані в одній скриночці Першої Допомоги, яку повинна носити…

… кожна пластунка на голові. Щоб беретка трималася, можна її причіпити шпилькою до волосся або…

… перев’язати бандажем, заліпити плястром і тоді напевно вона не злетить. Таку обв’язку треба зміняти бодай два рази денно…

… щоб зачіска добре виглядала. Дівоча сорочка має лиш одну кишеню, тому кожна пластунка…

… може стратити рівновагу і побити собі голову. Треба завжди призначити одну пластунку, яка помагала б хворій іти і сильно її тримала… відзнаки з таборів і стріч причіпаємо на правому боці сорочки…

… і поливаємо йодиною або алькоголем, для того, щоб рану можна…..випрасувати гарячим зелізком. Спідничку повинен підтримувати пасок…

… з якої небуть шмати або шнурка. Уважати щоби “турнікет” не був завільний, бо може злетіти…

… спідничка в кожної пластунки. Пасок повинен бути також бронзового кольору бо тоді кожна пластунка виглядає … як рівна дощинка, яку підкладаємо під зломану руку. Таку руку треба вложити в широку хустину і привязати…… під самі коліна. Підколінка не можуть бути коротші…

… хіба що хтось має зломану ногу. Тоді також, як зі зломаною рукою, підкладаємо дощинку під зломану частину ноги…… і глянцуємо мешти аж поки не будуть блищати. Нема нічого поганішого як пластунка, яка прибігає в брудних черевиках…. і зі зломаною рукою, ногою і кривавою раною до найближчого лікаря.

Пан Тофель (1963)

*****

– Тату, – пише юнак з табору, – пришли мені десять долярів на морозиво.
– Листа, – пише тато, – в якому ти просив грошей, я не отримав. Капосна тепер пошта, синку.

*****

Новак Левко:
– Прошу братичика коменданта, чи я можу нині проводити ватрою?
– А ти шо дурний?!
– А то треба бути дурним щоб проводити ватру?

*****

Під щоглою мав стояти новак за кару 5 хвилин на струнко і повторяти:
– “На струнко не вільно говорити”.

*****

Сіроманське Наукове Товариство в Україні дослідило, що 50% жонатих людей – це жінки.

*****

Десять порад молодому чоловікові:

1. Від тепер не будеш мати іншої жінки крім одної.

2. Не оправдовуй своїх недомагань, уживаючи ім’я своєї жінки намарне.

3. Пам’ятай про жінчені іменини, уродини і річницю шлюбу.

4. Шануй свого тестя і тещу, щоб тобі добре було і щоб ти довго прожив на землі.

5. Не засипляй коли з тобою жінка говорить.

6. Не пий пива з чужої шклянки.

7. Не закрадайся в холодильник, як жінка не бачить.

8. Не випоминай своїй жінці, що твоя мама вміє краще варити.

9. Задля домашнього спокою, не вчи своєї жінки їздити автом, а пішли її на курс.

10. Якщо всі ті дев’ять порад не помагають, то притримуйтеся старої, української приказки: “Не бийтеся, не лайтеся. Маєте зуби – кусайтеся!”.

Пан Тофель (1965)

Павло Глазовий

Байки про вовків

БРАТЕРСТВО

Пастух маленьке вовченя
десь виволік із ями, приніс додому –
і воно росло собі між псами.
Та й виріс вовк. Довгенько він охороняв отару,
аж доки дикий брат його біля крутого яру вівцю схопив.
Зчинився гвалт.
Погналися собаки,
але піймати не змогли прудкого розбишаки.
Один лиш вовк, домашній вовк,
що виростав між псами, догнав його
і хапонув залізними зубами.
Злодюга, кинувши вівцю, від болю аж заплакав:
– Ти що – своїх не пізнаєш? Продав себе собакам?
Кінчилось тим, що під кущем вони, як браття, сіли
і після праведних трудів удвох овечку з’їли.

Вовки невесело живуть, життя у них погане,
та скільки вовка не годуй – собакою не стане.

*****

ВОВЧИЙ ГУМОР

Вовк-начальник дав наказа рядовим вовкам:
– Все, що вдасться десь віднині
роздобути вам, не жеріть на місці зразу, поділіть на всіх.
Треба ж дбати про голодних братчиків своїх
А осел не знати звідки йшов тоді якраз і начальникові мовив:
– Мудрий твій наказ!
Ти вівцю роздер учора, був у тебе гріх. –
то чому ж не хочеш м’ясо поділить на всіх?
Он лежить воно у ямі в тебе про запас.
Вовк- начальник зуби скалить:
– Це новий наказ і вступає він у дію з даного числа.
Зараз дам я всім присутнім по шматку осла.

*****

МИЛОСЕРДЯ

Вовк у лісі їв козу й кісткою вдавився.
Кожен звір і кожен птах дуже звеселився.
Тільки чапля молода, як почула звістку,
вовка хворого знайшла й висмикнула кістку.
Вовк ту чаплю попросив біля себе сісти і промовив:
– Я люблю свіжий мозок їсти.
Потім клац – і перегриз довгу шию чаплі,
але мозку в голові не знайшов ні краплі.

*****

МУДРУВАННЯ

Раз попалась біля гаю вовкові вівця
і почав із себе сірий корчить мудреця:
– Чула ти, що я – філософ! Це відомо всім.
Що ж робитимуть ягнятка, як тебе я з’їм?
Годувати хто їх буде, дасть їм молочка?
Зачекай, бо це задачка досить нелегка.
Вовк-мислитель думав-думав,
думав без кінця.
За думками не помітів,
як втекла вівця, і промовив:
– Складнуваті надійшли часи:
будеш думати багато – облизня з’їси…

*****

ЧАДОЛЮБСТВО

Упіймав ягнятко вовк –
кучеряве, шерсть, як шовк: –
проковтнув його з кістками
й ліг спочити між кущами.
Раптом чує шум і гам.
Глипнув оком – що це там?
Бачить, полем зайчик мчиться,
а за ним руда лисиця,
невідступна доганя
молодого вуханя.
Вовк лисиці крикнув басом:
– Не сказилася ти часом?
Хочеш збавити життя?
Погубити це дитя?
Не чіпай мені дитяти.
Бідна будеш, вража мати!

Тут із баєчки саме випливає резюме:
і вовк благородний, коли неголодний.

*****

ОП’ЯНІННЯ

Веселий вовк чвалає лісом
і завива “Шумєл камиш”.
Біля нори зустрівся з лисом і той спитав:
– Чого шумиш? Чого це ти без нот співаєш,
немов собака, завиваєш?
– Не тявкай, – вовк сказав рудому.
– Мені сьогодні не до нот.
Я з’їв мисливця, у якому
було горілки грам п’ятсот.

*****

АМОРАЛЬНІСТЬ

До лисиці-удовиці залицявся вовк.
Він їй зрання до смеркання про кохання товк.
А коли повис над лісом голубий туман,
вовк повів свою красуню в модний ресторан.
Там розсівся біля столу, прочитав меню
і гукнув офіціантку – молоду свиню:
– Принеси лисиці курку, а мені ягня.
– А горілки скільки дати? – хрюкнула свиня.
Вовк оскалився на неї: – Дай по двісті грам.
– Ні, по двісті буде мало. Я вам літру дам.
– Принесла свиня горілку, курку і компот.
Вовк по ніздрі нализався, танцював фокстрот,
до свині-офіціантки обніматись ліз,
говорив їй компліменти, цілував у ніс,
запевняв, що в неї рило, як рожевий цвіт,
що зустріть таку красуню мріяв а юних літ.
А коли із ресторану вовк додому брів,
молодицю-шакалицю попід ручку вів,
щедро сипав компліменти, цілував її.
І співали про кохання в лісі солов’ї.
Десь у хащах на вовчиська налетів шакал,
вибив зуби шакалиці, влаштував скандал.
Та плювати на шакала вовку-молодцю.
Він собі вночі у нору приволік вівцю.
В лісі гавкають лисиці:
– Як же можна так? Але вовку все годиться –
чи свиняка, чи лисиця, чи овечка, чи куниця,
чи заміжня шакалиця. – він же холостяк.

Он воно як!

*****

ВІРА

Не скажу вам, де було це,
близько чи далеко.
Упіймав над ставом тихим
сірий вовк лелеку,
а лелека й каже вовку:
– Не тримай за ногу.
Я хотів би перед смертю
помолитись Богу.
Вовк оскалився глумливо,
в’їдливо питає:
– А нащо ж молитись Богу,
як його немає?
– Я прошу тебе, –
лелека низько поклонився,
– Бо молились дід і прадід,
батько тем молився.
– Ну, молися, – вовк дозволив.
– Та давай скоріше.
Сильно їсти захотілось,
аж у шлунку ріже.
– Отче наш, – сказав лелека,
– бачиш, я вмираю.
Не остав же душу грішну
і впусти до раю. Вовк гарикнув:
– Крапля мозку є в твоєму лобі?
Не в раю ти зараз будеш,
а в моїй утробі…
Тут лелека як підскочить,
як розправить крила!
Хвиля вітру шугонула,
вовку дух забила.
І гукнув лелека з неба:
– Знай, тварюко сіра,
в кожнім серці мусить бути
в щось прекрасне віра,
бо душа без віри темна, як дрімучі хащі.
А я вірю – і тому я вирвався із пащі!

*****

АМАТОРСТВО

Гуляло полем козенятко,
а вовк до нього:
– Зачекай! – Ну, що ж,
– сказало козенятко, –
бери, хапай мене, ковтай.
Я знаю, знайдуть з мене ніжки
та тільки ріжки в бур’яні.
Дозволь же ще пожити трішки,
заграй на дудочку мені.
Я потанцюю, пострибаю,
тоді вже їж мене бери…
Тут вовк на дудці як заграє,
задравши пику догори!
Почули музику собаки,
уздріли вовка та за ним!
Утік до лісу розбишака,
приліг під тереном густим.
Лежить і дума : “Може, в мене
і є до музики талант,
та я ж таки любитель м’яса,
а не любитель-музикант”…

*****

НОСІЇ ЗЛА

Якось вовк, по лісу бігши,
вгледів їжачину.
– Ти мене, – сказав, – послухай,
старший я по чину.
Голок гострих і колючих
маєш ти багато.
Знай, кого колоти треба
і кого шпигати.
Ти шпигни добряче зайця.
Вчора він з розгону
на кущі густі наскочив
і злякав ворону.
Можна й жабу шпигонути,
то було б до діла,
бо метелика учора
ухопила й з’їла.
Налякай ти й бджіл поганих.
Все то паразити,
бо взяли погану моду
з квітів соки пити.
Їжачина мовив тихо:
– Ой, яка дрібнота!
А мені когось із сильних шпигонуть охота.
Вовк гарикнув: – Схаменися! Це думки погані.
Ми, вовки, ведмеді й тигри, – всі ми бездоганні.
Я роблю усе, наприклад, строго по закону.
Я метеликів не нищив, не лякав ворону.
І тобі за ці словечка міг би добре дати,
та спішу – мені овечку треба доїдати.

*****

ГАВКІТ

За тином гавка собача –
ніхто того не поміча.
А вовк, підкравшись до загати,
увесь від люті аж тремтить:
чого воно гвалтує, кляте?
Чого, нікчемне, шкабарчить?
Вовчисько сердиться і злиться.
І ви гадаєте, чого?
Він собачати не боїться.
Не любить гавкоту його.
Отак, сатирики, і ми
живем з недобрими людьми.
Вони нас зовсім не бояться,
та дуже сердяться і зляться,
тому що галасом своїм ми заважаєм їм.

*****

ДОВІРЛИВІСТЬ

Вовк за вівцями ішов ззаду, недалечка
і за тиждень не торкнув жодної овечки.
Задоволена чабан поглядав на нього:
– Бог послав помічника, та іще ж якого!
Відлучився той чабан, щоб купить товару,
А на вовка-добряка залишив отару.
Ось тоді-то помічник і узявсь до діла:
так доглянув тих овець, що аж шерсть летіла!
І не варто нарікать на тварюку сіру.
Слід же думати, кому виявлять довіру.

*****

ДЕМАГОГІЯ

Вовки паплюжили собак:
– І вам не сором жити так?
Охороняєте отари, чуже добро стережете,
але задумайтесь, нездари,
ну що ви маєте за те?
Смердючі смокчете помиї?
Кістки холодні гризете?
Давайте жити у союзі,
як побратими й щирі друзі.
Овець ми разом поїмо, –
пустіть нас тільки до кошари!
– А там укупі добре жару по всій околиці дамо.
Собаки їм сказаній:
– Ні, ми не продажні й не дурні.
Не кличте добрими словами,
щоб ми пропали разом з вами.
У вас солодкі язики,
та не такі у вас думки.

*****

РЕПЕРТУАР

Жив у лісі сірий вовк, сильний та горлатий.
А наскільки голос мав, то любив співати.
В ті місця, де він співав чи гарчав щосили,
запускали злих собак і з двостволок били.
Так, звичайно, до біди легко доспіватись,
то ж і вирішив той вовк перебудуватись.
Якось полем він блукав, гульк – біжить лисичка,
а у неї у зубах гуска невеличка.
Вовк кубельце у траві протоптав швиденько
й заспівав “Ку-ку-ріку!” – дзвінко та тоненько.
Спритна лиска під кущем заховала гуску.
“Зараз, – дума, – прихоплю й півня на закуску”.
І полізла повзуном в’юнко, з вихилясом.
А вовчисько із трави вискочив тим часом,
гуску з’їв і так сказав: – Мати голос – мало.
Головне – репертуар добирати вдало.

 

*****

БЛАГОДІЙНІСТЬ

Вовк жорстокий, ненаситний не жалів нікого,
та прокинулась на старість совість і у нього.
ІЦоб спокутувать до смерті хоч одну провину,
він, добряче потрудившись вивчив медицину.
Роздобув карболки банку, йоду, марлі, вати
і безплатно заходився звірів лікувати.
Причвалав осел до нього і ревнув сердито:
– Порятуй! Застряла голка у моє копито.
Вовк возився дві години, доки витяг голку
та й заткнув у рану вату, вмочену в карболку.
Тут ослисько як підскочить, як ревне, як охне
та підковами вовчиська в зуби як торохне,
та як дасть йому у груди, та в живіт два рази…
Вовк скрутився і заплакав з болю та образи.
“На якого було біса в медицину лізти?
Нащо того лікувати, кого треба їсти?”

Це історія прадавня, але свіжа змістом:
дуже важко між ослами бути гуманістом!

Далі буде…