Спорудження у Самборі (Львівщина) величного собору УГКЦ поволі наближається до завершення. Після майже двох десятиліть праці – зведення могутніх фундаменту і стін, монтування семи куполів із золоченими хрестами на них – будівничі підійшли до зовнішніх та внутрішніх робіт у храмі. Цьогоріч на празник Покрова Пресвятої Богородиці там відбулося перше Богослужіння, відправлене єпископом Юліаном Вороновським і майже двома десятками священиків.
Собор Покрова Пресвятої Богородиці має розміри 64х64 м, висоту – 64 м, вмістимість – 3 тис. осіб. Розмірами в Україні він поступається лише храму Архістратига Михаїла, спорудженому у наш незалежний час у Черкасах (71 м).
Саме про діяльність парафії та будівництво самбірської святині і написав нарис парафіянин, автор семи книг краєзнавчої тематики Омелян Леськів. «Хрести над куполами» – такою є назва цієї 117-сторінкової праці.
Книга, фінансована парафіяльним коштом, вийшла як офіра на завершення будівництва Святопокровського. Тобто, виручені від реалізації книжки кошти цілковито призначені на потреби спорудження собору. Таким чином, кожна з книжок майже півтисячного тиражу стала своєрідною цеглинкою у цій величній будівельній роботі.
«Хрести над куполами» на своїх сторінках мають і відчутний пластовий слід. Адже йдеться там про доброчинців собору – пластунів: отця-емерита, митрополита Філадельфійського Степана Сулика (з 3-го куреня УПС), який походить зі Самбора; отця-мітрата бл. пам. Володимира Івашка (з 1-го куреня УПС), який був відомим опікуном пластової молоді не лише у Самборі в передвоєнний і воєнний час, але й на еміграції – в Канаді; Почесного члена Пласту – НСОУ, знаного доброчинця бл. пам. Івана Стебельського. Відображено у книзі й момент першого передання на парафію місцевими пластунами Вифлеємського Вогню Миру (5 січня 2002 року) та участь членів Станиці Самбір Пласту – НСОУ у спільних з молодіжним парафіяльним братством заходах.
Технічну роботу над підготовкою книжки до друку батькові допоміг здійснити син – стежовий «Сіроманців» в Україні пл. сен. Ю. Леськів, СМ. Друг Юрко, журналіст за фахом, технічно працював з текстовою частиною нарису, фотоматеріалом.
Куцохвостий І. Спринь, СМ