В часі цьогорічної “Вовчої школи” відбулося чимало різноманітних і захоплюючих для юнацтва точок програми, а ще – насичених нічних нарад “сіроманців”. Але про одну подію, свідками якої став увесь провід і учасники “ВШ-2009”, досів не згадано в жодній з публікацій про цей табір.
В останню таборову ніч, після проголошення юнацтва на таборовий ступінь Вовка і першунів “ВШ”, відбулося урочисте передання проводу табору комендантом пл. сен. Ю. Леськовим, СМ наступному комендантові – ст. пл. скобу Іванові Сприню, СМ. Тієї ночі, біля камінних стін “Тустані”, під вогниками смолоскипів, друг Іван отримав “у спадок” три камінці, взяті попереднім комендантом на стежині до Тустані, біля давньоязичницького святилища і на вершині головної зі скель Урича, із назвою Дитинець.
Комендант “Вовчої школи” 2006, 2007 та 2009 років побажав наступнику вкинути до спеціальної торбинки щонайменше ще два камінці, як передаватиме провід табору далі. Це другові Іванові слід буде зробити після успішно проведених “ВШ” у 2011 та 2012 роках.
Таким чином, з цього моменту розпочалася підготовка до “Вовчої школи”, яка б мала проходити відтепер зі статусом крайового апробаційного табору. З цією метою, новопроголошений комендант та провід розроблятимуть досконаліший варіант таборової програми (з більш чітко вираженою дворівневістю), “відшліфовуватимуть” й інші моменти майбутніх “ВШ”. А для підсилення цієї праці буде створено референтуру “Вовчох школи”, до якої планується залучити, зокрема, сеніорів-“сіроманців”. Адже їхній поважний досвід, без сумніву, теж повинен став часткою успішного втілення доволі популярного таборового проекту з назвою “Вовча школа”.